Перевод: со всех языков на украинский

с украинского на все языки

(докорів тощо)

  • 1 broadside

    n
    1) надводний борт (корабля)
    2) гармати одного борту
    3) бортовий залп
    4) розм. злива лайки (докорів тощо)

    to give smb. a broadside — накинутися на когось (з лайкою)

    5) плакат
    * * *
    n
    2) артилерія одного борта; бортовий залп
    3) злива лайки, докорів
    5) широка поверхня; довга сторона

    English-Ukrainian dictionary > broadside

  • 2 volley

    ['vɒlɪ] 1. n
    2) град, поті́к ( докорів тощо)
    3) уда́р на льоту́ ( у тенісі тощо)
    2. v
    1) стріля́ти за́лпами
    2) си́пати(ся) гра́дом ( про докори тощо)
    3) спорт. би́ти на льоту́ ( у тенісі)

    English-Ukrainian transcription dictionary > volley

  • 3 неоконсерватизм

    НЕОКОНСЕРВАТИЗМ - напрям у сучасній політичній філософії та ідеології, репрезентований численними течіями, версіями і рухами. Поява і вкорінення Н. відображає процес опанування соціальною думкою розвинених західних країн умов і обставин розвитку протягом XX ст., особливо його друг. пол. Н. відтворює доктринальну матрицю класичної ліберальної ідеології із її індивідуалістичною антропологією, обґрунтуванням мінімальної ролі держави, заохоченням приватної ініціативи, плюралізацією економічних форм тощо. Якщо ліберальні ідеї XVIII - поч. XX ст. були інновативними, а то й революційними, то у XX ст. вони виявили тенденцію до інституціалізму та обґрунтування стабільного соціального порядку. Позаяк стосовно докорінних цінностей цього порядку досягнуто певного соціального консенсусу, то відбулося відповідне спрямування ліберальної енергетики у річище "глибокого консерватизму". Н. - яскравий прояв цієї тенденції. Крім того, Н. становив до деякої міри реакцію на політику та ідеологію соціал-реформізму і кейнсіанства, на зростаючі егалітарні і патерналістські тенденції. Н. стоїть на заваді бюрократичній експансії, надмірному втручанню держави у ринкову синергетику, а спільноти - у справи людини, обстоює простір приватності (privacy) та ін. Ідеологія і практика Н. надала змогу мобілізувати і використати багатоманітні внутрішні (передусім - особистісні, інтелектуальні) ресурси високорозвинених країн. Подібно до консерваторів минулого, неоконсерватори зосереджені на докорінних інституціональних цінностях, які становлять засади гармонійного розвитку; це порядок і стабільність, авторитет і дисципліна, право і закон, релігія і церква, шлюб, сім'я і виховання тощо. Запорукою збереження і подальшого існування цих цивілізаційних цінностей (які вже перестали бути винятково західним надбанням) представники Н. вважають чесноти індивідуалізму й особистісної автономії, елітизм (зокрема, збереження виправданої ієрархії і нерівності), принцип приватної власності і приватного інтересу. Неоконсерватори, як і консерватори, великої ваги надають проблемам етосу і культури. Н. ставить на порядок денний і намагається вирішити питання культурної (й етнічної) ідентичності за умов, коли всі існуючі культурні світи відчувають на собі зростаючий тиск глобалізаторських викликів і усіляких загроз.
    В. Заблоцький

    Філософський енциклопедичний словник > неоконсерватизм

  • 4 throw

    I
    n
    1) кидання; кидок

    at a single throw — одним ударом, відразу

    2) спорт. кидок (боротьба)
    3) спорт. метання
    4) спорт. неправильний удар (бадмінтон)
    5) відстань кидка
    6) закидання (сітки)
    7) рубання, валяння (лісу)
    8) шаль, шарф
    9) покривало (на ліжко)
    10) гончарний круг
    11) геол. вертикальне переміщення
    12) тех. хід (поршня)
    13) тех. радіус кривошипа; розмах
    14) амплітуда стрілки (приладу)

    throw distance — кін. проекційна відстань

    II
    v (past threw; p.p. thrown)
    1) кидати, шпурляти

    to throw smb. into prison — кидати когось до в'язниці

    2) кидатися (тж throw oneself)
    3) спрямовувати, посилати

    to throw light on smth. — а) кидати світло на щось; б) перен. проливати світло на щось

    to throw smb. a kiss — послати комусь поцілунок здаля

    4) вивергати
    5) телитися, жеребитися тощо
    6) закидати (сіть тощо)
    1) накидати, напинати (одяг)
    8) перекладати, звалювати (вину)
    9) скидати, міняти (шкіру, роги тощо)
    11) губити (колесо, підкову)
    12) валити (дерева)
    13) зносити (будинок)
    14) скидати (вершника)
    15) спорт. кидати на килим, класти на обидві лопатки
    16) спорт. метати (молот)
    17) військ. вводити в бій; терміново посилати (перекидати) (підкріплення)
    18) наводити (міст)
    19) робити, виконувати (вправу)
    20) розм. зчиняти (скандал)
    21) розм. давати (обід)
    22) уводити (ліки); робити (уколи)
    23) текст. сукати; крутити (шовк)
    24) формувати, надавати форми
    25) обробляти на гончарному крузі
    26) навмисно програвати (під час змагання тощо)
    27) військ. вести вогонь (з гармати)

    throw about — а) розкидати; б) розмахувати

    throw aside — а) відкидати, відсувати; б) відмовлятися (від чогось)

    throw at — накидатися, нападати

    throw away — а) відкидати, викидати; б) витрачати; в) пропустити (щось), не скористатися (з чогось)

    throw back — а) відкидати назад; б) сповільнювати розвиток; в) тіснити (ворога); г) бути схожим на предків; д) мати давню історію

    throw down — а) кидати; упускати, випускати (з рук); б) зносити (будинок); в) скидати; г) відхиляти (щось); відмовлятися (від чогось)

    throw in — а) додавати; б) вставляти (зауваження); в) ділити (з кимсь — with); г) закидати (сіть); д) спорт. укидати (м'яч); є) кидати (приймати) виклик; є) ставати кандидатом; ж) тех. вмикати; з) мисл. пускати собак (по сліду)

    throw off — а) скидати, знімати (одяг); б) позбутися (чогось), звільнитися (від чогось); в) виділяти, випускати, вивергати; г) скидати (владу); д) відраховувати, скидати з рахунку; є) спорт. вибивати; є) починати (щось); ж) друкувати; з) спускати (собак)

    throw out — а) викидати; б) відмовлятися (від чогось); в) виганяти; г) перебивати (в розмові); д) дезорганізовувати; є) виводити з рівноваги (з себе); є) не рахуватися (з кимсь); не брати до уваги (когось); ж) відхиляти (законопроект); з) висловлювати мимохідь

    1) будувати, прибудовувати; й) випромінювати (світло); к) викидати (пагінці); л) виділяти, відтіняти; м) військ. виставляти, висилати (дозір); н) спорт. переганяти; о) виводити з гри (крикет, бейсбол); п) тех. вимикати, роз'єднувати; р) с.г. розвалювати (борозну)

    throw over — а) залишати, кидати (друзів); б) відмовлятися (від плану); в) тех. перемикати; перекидати (рукоятку)

    throw together — а) збирати в одному місці; зводити; б) похапки складати, компілювати

    throw up — а) підкидати вгору; б) кидати (щось); відмовлятися від участі (в чомусь); в) блювати; вивергати; г) зводити (будівлю); швидко будувати; д) виділяти, відтіняти; є) віддавати, кидати (напризволяще); є) амер. обвинувачувати; дорікати; лаяти; ж) мисл. втрачати слід (про собаку); з) с.г. перевертати (шар ґрунту)

    to throw a bomb into smth. — викликати сенсацію; зчинити переполох

    to throw at smb.'s head — вішатися комусь на шйю

    to throw dust in smb.'s eyes — замилювати комусь очі

    to throw oneself into smth. — енергійно братися до чогось; цілком присвятити себе чомусь

    to throw smb. off his guard — захопити когось зненацька

    to throw smb. over the perch — занапастити (убити) когось

    to throw smb. upon his own resources — покинути когось напризволяще

    to throw the book — а) повністю використати свої права; б) військ. ввести в бій усі засоби

    to throw the bull — амер. базікати, безсоромно брехати

    to throw up the sponge, to throw in the towel — здатися, визнати себе переможеним

    * * *
    I n
    1) кидання; кидок

    at a single throw — одним ударом; відразу

    to have a throw at smth — кинутися /напасти/ на щось; спробувати зробити щось

    2) cпopт. кидок

    throw in circle, flying overhead throw — кидок через голову

    record [well-aimed] throw — рекордний [добре розрахований]кидок; метання

    throw with the hammer — метання молота; хибний удар ( бадмінтон)

    4) ( при грі в кості) кидання, метання; викинуте число балів
    6) рубання, валка ( лісу)
    7) aмep. шаль, шарф

    knitted throw — в'язаний шарф; покривало ( на ліжко)

    9) гeoл. вертикальне переміщення, скидання
    10) тex. хід (поршня, шатун радіус кривошипа; розмах, подвійна амплітуда)
    12) aмep. штука; to sell smth at 4; dollars a throw продавати щось за чотири долари за штуку
    II v
    (threw; thrown)
    1) кидати; жбурнути

    to throw a ball (to smb), to throw (smb) a ball — кидати м'яч ( комусь)

    to throw smth out of the window — викинути щось з вікна

    to throw smth over the wall — перекинути щось через стіну

    to throw tomatoes [stones]at smb — закидати когось помідорами [камінням]

    the satellite will be thrown into space — супутник буде запущений у космос

    to throw smb into prison — кинути когось у в'язницю

    to throw a division against the enemy — кинути дивізію на супротивника; кидатися, кинутися ( часто to throw oneself)

    to throw at smb; smth — накидатися на когось, щось

    2) направляти, посилати

    to throw a shadow on smth — відкидати /кидати/ тінь на щось (тж. перен.)

    a new light was thrown on the mystery — таємниці спробували знайти нове пояснення

    to throw smb; a kiss — послати комусь повітряний поцілунок

    3) викидати; викинути
    4) лiт. проливати
    5) телитися, жеребитися, т. п.
    6) збентежити, спантеличити
    7) закидати, закинути (сітку, вудку)

    to throw one's net wide — образн. змалювати широку картину чогось ( про автора роману)

    8) накидати, накинути ( одяг)

    to throw a shawl on /over/ one's shoulders — накинути шаль на плечі

    with a coat thrown about him — накинувши пальто

    9) перекладати (провину, відповідальність на когось)
    10) скидати, міняти (шкіру, роги, копит); линяти ( про птахі)
    11) губити (підкову, колесо)

    one tank threw a track and went out of order — один танк втратився гусениці, вийшов з ладу

    12) проектувати (кадри, образи)
    13) валити ( дерев); зносити ( будівлі)
    14) скидати (вершник;)
    15) cпopт., кидати на килим; класти на обидві лопатки
    16) cпopт., метати

    to throw the discus [the javelin] — метнути диск [спис]

    to throw two sixes — викинути дві шістки; скидати ( карту)

    19) вiйcьк. перекидати ( продовольство); терміново посилати ( підкріплення); вводити в бій ( військ)
    20) перекидати, наводити ( міст)

    to throw a bridge over /across/ the river — перекинути міст через річку

    21) робити, виконувати ( вправу)

    to throw a somersault — зробити сальто; влаштовувати (сцену, істерику)

    22) давати ( обід); влаштовувати ( вечір)
    23) вводити ( ліки); робити ( уколи)
    24) з ( шовк); сукати, тростить
    25) формовать, надавати форму ( виробу); обробляти на гончарному колі
    26) ( навмисно) програвати ( змагання)
    27) to throw smb; smth

    into [on]smth — з когось, щось у якийсь стан; увергати когось, щось у щось

    to throw two rooms into one — з'єднати дві кімнати, перетворити дві кімнати в одну

    to throw smth into good form — привести щось у гарний вид

    to throw smb into confusion — привести когось у замішання

    to throw smb into a dilemma — поставити когось перед вибором; поставити когось у скрутне становище

    to throw the enemy on the defensive — вiйcьк. зайняти оборону проти супротивника

    28) to throw oneself into smth енергійно братися за щось; цілковито присвятити себе чомусь; з головою зануритися у щось

    to throw oneself (up)on food — накидатися на їжу, жадібно їсти

    29)

    to throw oneself (up)on smth; smb — довірятися чомусь, комусь

    to throw oneself on smb 's mercy — здатися на чиюсь милість

    30)

    to throw smb; smth off smth — скинути, скидати когось, щось із чогось

    to throw smb off the bicycle — скинути когось з велосипеда

    to throw a hound off the scent — збити собаку зі сліду [порівн. тж. О]

    31)

    to throw smb together — збирати в одному місці; зводити

    they were thrown together by a common interest — їх зв'язував спільний інтерес

    to throw smth together — наспіх складати, компілювати

    his novels are thrown together — його романи написані абияк /дуже недбало/

    32)

    to throw smth; smb into a state — приводити щось, когось у якийсь стан

    to throw smth open — розорювати

    to throw open the doors — прочинити двері; відкривати; створювати можливості; відкривати доступ

    to throw open the gates of commerce — широко відкрити двері для торгівлі, створити більші можливості для торгівлі

    to throw smb idle — позбавити когось роботи

    a hundred men were thrown idle — сто чоловік залишилися без роботи

    to throw at smb 's head — вішатися комусь на шию

    to throw oneself at smb — домагатися /домагатися/ чийогось розташування або любові

    to throw dirt /mud/ al smb — очорнити когось, облити когось помиями

    to throw a slur on smb; smth — ганьбити когось, щось

    to throw smth overboard, to throw smth to the winds — відмовитися від чогось; кидати /відкидати/ щось

    to throw one's scruples overboard — відкинути сумніви, плюнути на етичні міркування

    to throw a bomb into smth — створити сенсацію, зчинити переполох

    to throw smb; smth into the background — відтіснити когось, щось на задній план

    to throw smth into the dustbin /into the waste-paper basket/ — викинути щось на смітник

    to throw smth into the melting-pot — піддати щось докорінній зміні

    to throw obstacles in smb 's way — створювати перешкоди комусь

    to throw temptation in smb 's way — спокушати когось

    to throw oneself in smb 's way — постати на чийомусь шляху; шукати зустрічі з кимось

    to throw smth in smb 's face — кидати щось в обличчя комусь, різко дорікати або обвинувачувати когось

    to throw dust in smb 's eyes — обманювати когось

    to throw smb off his balance — виводити когось із себе

    to throw smb off his guard — обдурити чиюсь пильність; захопити когось зненацька

    to throw smb off the scent /off the trail/ — збити когось зі сліду [порівн. тж. ІІ Б 4,;]

    to throw a damper /a cold douche, cold water/ upon smth — заперечувати проти чогось; віднестися прохолодно до чогось; = вилити на когось відро холодної вода

    to throw doubt upon smth — брати щось під сумнів, сумніватися у чомусь

    to throw smb upon his own resources — надати когось самому собі

    to throw the book at smb — aмep.; cл.; див. book I O

    to throw the bull — aмep.; жapг. тріпати язиком, брехати безсовісно; to throw a chest випинати груди; to throw the handle after the blade бути наполегливим у безнадійній справі; to throw a sprat to catch a herring див. sprat O

    English-Ukrainian dictionary > throw

  • 5 реформа соціальна

    РЕФОРМА СОЦІАЛЬНА ( від лат. reformo - перетворюю) - перетворення, нововведення, перевлаштування певної сторони суспільного життя (порядків, інститутів, організацій, закладів), без докорінної зміни засад існуючої соціально-політичної структури і наявного соціального ладу. Досліджувана в історичному плані Р.с. протистоїть соціально-політичній революції, яка неминуче пов'язана зі зламом самих основ функціювання економічних, соціальних, політичних та ідеологічних інститутів даного суспільства. В умовах розвинутого, соціально диференційованого суспільства Р.с. можуть бути дуже різноманітними; суперечливими і за змістом, і за формами здійснення, і за впливом на перебіг соціальних процесів. Будучи спрямованими на прогресивні зміни у суспільному процесі, Р.с. постають водночас і як міра, покликана зберегти існування певного суспільства, суспільного ладу, тих чи тих соціально-політичних, економічних чи ідеологічних структур, інститутів, установ тощо. У процесі побудови, функціювання і подальшої поступальної зміни суспільства чи його відповідних утворень відносна протилежність Р.с. та соціальної революції не усувається. Як доводить новітня історія, в індустріальному та постіндустріальному суспільстві перебудова усталених економічних, соціальних, політичних та організаційно-ідеологічних структур вимагає не тільки Р.с., а й призводить за певних умов до корінних, революційних змін. Але і за подібних обставин докорінні перетворення у суспільстві здійснюються з опертям на комплекс Р.с. в усіх основних сферах суспільного життя С. піввідношення Р.с. та соціальної революції - одна з наріжних теоретичних і практичних проблем сучасного суспільствознавства! політичного життя, без теоретичного з'ясування якої не можна правильно зорієнтуватися в перспективах радикальних суспільних змін у сучасному світі. Це, зокрема, такі питання, як співвідношення прогресу, регресу та циклічності, теоретичних та моральних засад, суспільного поступу, місця та ролі компромісів у революції й реформуванні їхнього впливу на долю і щастя людей, інтереси яких зачіпають як Р.с., так і соціальна революція. Спрощений, прямолінійний підхід до цієї проблематики, притаманний догматичному суспільствознавству, нині дедалі більше витісняється принципово новими уявленнями, в яких значення соціальної революції вже не гіпертрофується і не ідеалізується, а об'єктивно з'ясовується її суперечливий характер, нерозривність її зв'язків з комплексом Р.с. в контексті одного й того ж соціально-історичного процесу.
    І. Бойченко

    Філософський енциклопедичний словник > реформа соціальна

  • 6 соціалізм

    СОЦІАЛІЗМ ( від лат. socialis - суспільний) - 1) Тенденція суспільного розвитку (соціалізації) як невпинного процесу поширення на загал суспільства прав, можливостей і привілеїв, які раніше були у монопольному володінні певних верств, груп, класів; у загальному сенсі виражає усуспільнення, егалітаризацію, прагнення до рівності, що виявлялося на різних етапах історії та за різних форм політичного устрою і режиму. Втім, намагання абсолютизувати тенденції соціалізації, створити на їх основі соціальний проект докорінної перебудови суспільства та його реалізувати виявилися хибними; соціалізація є комплементарною по відношенню до інших, не менш вагомих тенденцій (індивідуалізація, лібералізація, корпоратизація, монополізація та ін.), які стимулюють розвиток, винаходять і поширюють нові цивілізаційні здобутки, активізують (мотивують) найбільш здібних та енергійних членів суспільства, хоча в той же час підсилюють прояви нерівності та несправедливості тощо. 2) Впливова ідейно-політична течія сучасності, що репрезентована низкою версій - від респектабельної соціал-демократії до жорстко-тоталітарних різновидів ідеології. С. як ідея тривалий час існував у вигляді певної соціально-філософської традиції утопічного ґатунку, характерної для творів Мора, Кампанелли, Фур'є, Сен-Симона, Оуена та ін. Од поч. XIX ст. С. почав кристалізуватись як невід'ємна складова частина емансипаторської метаідвології розвитку, в рамках якої базисна тріада "великих ідеологій" виконувала низку специфічно розбіжних, але необхідних функцій, а саме; лібералізм забезпечував динаміку, інноваційний пошук, рух до змін; консерватизм надавав інституціональної усталеності ліберальному пошуку, зберігав ціннісну спадкоємність і культурну самобутність суспільства; С. забезпечував репрезентацію інтересів більшості населення країн, які переживали стрімкі зміни і багатомірну перебудову всього суспільного організму. У цьому сенсі С. уособлює ідеологічну "чутливість" до становища й інтересів трудящого населення, звичайних пересічних громадян, які піклуються про належні умови існування. Функціонально С. виступає формою критики умов і якості соціального розвитку з точки зору інтересів більшості. У XIX ст. С. як ідейно-політична течія набув виразного модернізаційного спрямування, породженого індустріалізмом. У ЗО - 40-х рр. виникає марксизм як теоретично оформлена версія С. на індустріальній стадії суспільства. Од серед. XIX ст. починає розвиватися народницький С. (однією з наріжних ідей народницької доктрини було запобігти розвиткові капіталізму із притаманними йому ризиками і негараздами), різні течії анархістського С. тощо. В ідейному русі з того часу співіснували й боролися поміж собою різні форми революційного С. та С. реформістського (або реформаторського). Поступово (особливо з колапсом соціалістичної системи) роль і вплив революціонаризму у соціалістичному русі зводиться нанівець. До впливових течій соціалістичної орієнтації у сучасному світі належать: деякі форми соціал-демократії, різновиди демократичного С., ліберального С., християнського С., неомарксизму та ін. 3) Форма соціального порядку (устрою) в державі, коли принципи С. (суспільна власність, відсутність експлуатації, загальність праці, соціальні гарантії тощо) декларуються як основоположні принципи існування і функціювання соціуму. Досвід "реального" С. у XX ст. неоднозначний і суперечливий. З одного боку, С. продемонстрував певні мобілізаційні можливості за умов, коли існувала потреба здійснити "стрибок" індустріалізації, ліквідації неписьменності та ін. У рамках цих процесів С. відігравав роль своєрідної інструментальної ідеології, маніпулятивного гасла, що маскувало реальну сутність - тотальне одержавлення суспільства задля здійснення як модернізаційних, так і стабілізаційних заходів. Історичний досвід свідчить про те, що спроби створити суспільство на "засадах справедливості", згідно із заздалегідь розробленим проектом, не життєздатні. Зорієнтоване на розподіл і перерозподіл, споживацтво та утриманство, суспільство С. не в змозі запобігти занепаду виробництва, застою і дефіциту. Намагання централізовано ("зверху") подолати нерівність і несправедливість призводять до того, що нерівність відроджується у ще більш кричущих формах, а несправедливість набуває потворних форм. 4) Термін "С." стосується також соціально-політичних рухів діяльності політичних партій та організацій, які взяли на озброєння різні версії соціалістичної ідеології і намагаються здобути владу (або впливати на неї) з метою реалізації своїх принципів та інтересів.
    В. Заблоцький

    Філософський енциклопедичний словник > соціалізм

  • 7 категорії

    КАТЕГОРІЇ (грецьк. κατηγορία, від κατηγορεω - висловлювати) - найбільш загальні поняття тієї чи тієї галузі знання, філософії науки, що слугують для "скорочення" досвіду, знаходження предметних відношень, розчленування і синтезу дійсності. Зміст і функції К. були встановлені в працях Аристотеля, Канта, Гегеля. Аристотель розумів під К. родові висловлювання про буття, "а оскільки одні висловлювання позначають суть речі, другі - якість, інші - кількість, інші - відношення, інші - дію або сприйняття, інші - "де", інші - "коли", то відповідно з кожним із них ті самі значення має і буття". Перелічуючи К., Аристотель вдається до розділового "або": "Зі сказаного без будь-якого зв'язку кожне позначає або сутність, або "скільки", або "яке" і таким чином перебирає десять відомих К. В його тлумаченні К. - це висловлювання, які відбивають такі загальні (родові) властивості буття, за допомогою яких воно членується в мові і знанні на рубрики, що не зводяться одна до одної. Кант дослідив іншу функцію К.: він визначив їх як розсудкові апріорні поняття, які об'єднують, синтезують матеріал чуттєвості. Вони є гранично загальними "поняттями про предмет взагалі". Кант подав "таблицю К." дещо інакшу, ніжу Аристотеля: в ній відсутня К. сутності (бо сутність він вважав непізнаваною), простору і часу (вважав їх формами споглядання, а не поняттями); вдосконалено рубрику К. відношення, куди входять субстанція і акциденція, причина і дія, взаємодія; введено К. модальності (можливість - неможливість, існування - неіснування, необхідність - випадковість); до того ж, на першому місці у нього стоять не К. якості (реальність, заперечення, обмеження), як у Аристотеля, а К. кількості (єдність, множинність, цілокупність). Ці особливості кантівської таблиці К. пояснюються як властивостями його філософського вчення, так і розвитком математики і природознавства в Новий час. Гегель приписував К. обидві функції. У відомій тезі "категорія покладає буття у деякій визначеності як у границі" наочно виражена розчленувальна, рубрикаційна природа К. В той же час він наголошував їх синтетичний характер. При цьому синтез він витлумачував дещо інакше, ніж Кант. Гегель вважав, що не лише в науці, а й у житті користуються К.: тут вони постають як скорочення для виразу однорідних явищ, речей, подій, видів діяльності (війна, народ, море, тварина, Бог, любов і т. ін.), і як засоби для визначення і знаходження предметних відношень (причинність, взаємодія тощо). К. спочатку формуються несвідомо - в людській діяльності і відкладаються в мові. Свідомо їх досліджують філософи Н. а мовний характер К. переважно орієнтується західна філософія XX ст. В логічному позитивізмі (Карнап, Нейрат) К. розглядаються не як форми мислення чи свідомості, а як мовні структури; в аналітичній філософії (Строссон, Кернер та ін.) К. вважаються засоби і форми розчленування, класифікації речей і явищ, закладених у природній мові. В екзистенціалізмі замість традиційних К. мислення досліджені К. життя: турбота, страх, знеособленість (Man), гранична ситуація, екзистенція та трансценденція і т.ін., які постали як філософсько-антропологічні феномени - за їх складом і за тлумаченням притаманних їм функцій. Філософсько-антропологічний зміст К. відкривається у трьох напрямах. По-перше, без зазначених функцій К. людина не може оволодіти світом, а отже, неможливим було б і її життя. По-друге, філософські К. як найбільш загальні відбивають докорінну особливість людини, що відрізняє її від тварини, - здатність виходити за межі будь-якого конечного, обмеженого утворення, навіть за межі всього обмеженого разом, коли весь світ постає як наслідок якоїсь духовної істоти (Бога), абсолютної ідеї. В традиційній філософії така здатність позначалася К. безконечного, абсолютного, в сучасній - К. трансценденції. Конечне і безконечне раніше розглядалися як властивості речей, але вони ще більше - властивості людини, її свідомості, мислення, універсальної діяльності. По-третє, членування і поєднання дійсності в кінцевому підсумку веде до аналізу і синтезу найбільших, суттєвих відмінностей - протилежностей, таких як мислення і буття, конечне і безконечне, відносне і абсолютне, свобода і необхідність, існуюче і належне, дійсність та ідеал тощо. Суперечності цих К. кожна епоха, покоління, людина вирішують по-своєму, і єдино правильного їх вирішення немає, бо вони виражають певні (в т.ч. протилежні) позиції людини в світі, в житті, в свідомості. Сукупність таких протиріч становить основні питання (чи проблеми) і філософії, і людини - як її суб'єкта й об'єкта. Основним предметом сучасної філософії безпосередньо стала людина, а отже, і всі К. філософії мають перш за все антропологічний зміст.
    М. Булатов

    Філософський енциклопедичний словник > категорії

  • 8 приватність

    ПРИВАТНІСТЬ ( від лат. privatus - той, що знаходиться у приватній власності, особистий, а також приватна особа - тобто така, що не займає державної посади) - один із доконечних принципів і критеріїв свободи; прояв індивідуалізації як вектора і закономірності соціально-культурного і цивілізаційного розвитку. П. в усіх сферах життя є підставою, формою і наслідком здобуття окремою людиною реальних можливостей існувати автономно, мати та оберігати свій суверенітет у царині прийняття рішень, формування і реалізації "Я-концепції" і власного життєвого проекту. Визнання П. ґрунтується на припущенні, що можуть (повинні) існувати інтереси, властиві окремому індивідові, які збігаються з інтересами інших індивідів (або спільнот). Наявність такого приватного інтересу спонукає людину до виокремлення із загалу, самореалізації і самоствердження. П. передбачає свідоме протистояння будьяким намаганням втрутитися ззовні і звузити (або звести нанівець) сферу індивідуальної свободи, позбавити особистість самої можливості вибору. Передумовою та осердям П. як важливої чесноти громадянського суспільства є особистісна гідність, визнання і повага особистістю гідності в собі та в інших. Значущість П. полягає в тому, що її наявність створює можливість для максимального розширення індивідуального простору свободи, вибору тих чи інших параметрів особистісної ідентичності поза будь-яким тиском. Потяг до П. (так само, як і потяг до спілкування, визнання іншими) вкорінений у самій "природі" людини, у її намаганні виокремитися з юрби, усамітнитися, залишитися осторонь зі своїми турботами і пристрастями. П. утворює потенційну можливість, що її завжди можна без перешкод використати (на відміну від самотності й покинутості). П. може тлумачитись як елемент і докорінна вимога індивідуалізму (в цьому розумінні П. протистоїть загальності і колективізму), але може набувати і самодостатності, виступаючи характеристикою будь-якого типу соціальності (той чи той рівень П. властивий абсолютній більшості відомих культур, через що його не можна тлумачити як надбання винятково західної культури). Первинні кроки до П. було зроблено вже за доби виникнення перших цивілізацій, коли з'явилася можливість відокремленого від інших існування у просторі (простір власної домівки), втаємничення тілесного (зокрема сексуального) життя, кристалізації феномена сорому тощо. П. поступово стверджує себе у тенденціях секуляризації свідомості і правового затвердження віротерпимості, прав і свобод людини. Серед важливих чинників, які сприяли становленню П. та її доктринальному оформленню, було виникнення ін-ту приватної власності та її правове закріплення, формування приватного права, поява і поширення статусу правосуб'єктності, обґрунтування демократичних концепцій громадянськості і ліберальних ідеологем свободи та ін В. ідповідно, намагання поставити суспільство під тотальний контроль (напр., задля реалізації якихось всеохоплюючих соціальних експериментів) завжди передбачали наступ на П., її обмеження, а то й зведення нанівець як джерела непередбачуваності і прояву свободи. Наявність П. дозволяє зберігати плідну множинність способів і стилів існування, протистоїть намаганням уніфікувати соціальне життя, позбавити його необхідної невичерпності і варіабельності (в т.ч. у формі мутацій і девіацій, маргінальних субкультур і ексцентричного "непотребу"). Негативний вимір П. проявляється у самоусуненні людини від участі у громадянських справах, втраті інтересу до громадянського життя (абсентизм), байдужому та споживацькому існуванні осторонь суспільства. Абсолютизована П. призводить до корупції, ерозії чеснот громадянськості і демократії, до егоїстичного аутизму (коли людина зосереджується на власній домівці, "здоровому способі життя", уникаючи будь-яких перевантажень і ризиків, що супроводжують активне громадянське життя). Експансія бюрократії в усі сфери життя, практика використання сучасних засобів стеження за поведінкою людини (у супермаркетах, готелях, офісах тощо) несуть загрозу виникнення нових форм тоталітаризму, що спонукає до свідомого й послідовного обстоювання цінності П.
    В. Заблоцький

    Філософський енциклопедичний словник > приватність

  • 9 root

    1. n
    1) корінь

    to take (to strike) root — пускати коріння, прийматися (про рослину)

    2) коренеплід
    3) окрема рослина; саджанець
    4) основа, корінь (зуба тощо)
    5) родоначальник, предок
    6) (часто the root) причина, джерело
    7) база, основа

    at (the) root — у своїй основі

    8) бібл. нащадок, потомок
    9) мат. корінь

    square (second) root — квадратний корінь

    cube (third) root — кубічний корінь

    10) грам. корінь
    11) муз. основний тон акорду
    12) тех. вершина (зварного шва)
    14) ав. коренева частина (крила)

    root beer — амер. шипучий напій з коренеплодів

    root cutter (slicer) — с.г. коренерізка

    root digger — с.г. машина для збирання коренеплодів

    root habit — бот. коренева система

    root medium — бот. кореневе середовище

    root sucker — бот. кореневий паросток

    root system — бот. коренева система

    to pull up by the roots — викорінювати; викорчовувати

    to take (to strike) root — пускати коріння, укорінюватися

    root and branch — докорінно; цілком

    2. v
    1) пускати коріння, укорінюватися (тж перен.)
    2) впроваджувати, укорінювати
    3) приковувати
    4) рити землю рилом; підривати коріння (про свиней)
    5) ритися; докопуватися; нишпорити
    6) амер., розм. підтримувати, заохочувати, підбадьорювати

    □ root away, root out, root up — виривати з корінням, знищувати

    * * *
    I [ruːt] n

    root medium — бioл. ризосфера

    3) корінь, окрема рослина
    4) основа, корінь
    5) родоначальник, предок, корінь; рід, який дав багато відгалужень
    6) ( часто the root) причина, джерело
    7) база, основа

    root cause — першопричина; pl коріння, зв'язки; звичне оточення

    8) дiaл. нащадок
    9) мaт. корінь; радикал
    10) гpaм. корінь
    11) мyз. основний тон акорду
    12) тex. вершина ( зварного шва)
    13) тex. хвіст ( лопатки турбіни); aв. комель ( лопаті повітряного гвинта); коренева частина ( крила)
    II [ruːt] v
    1) пускати коріння; укорінюватися; саджати, висаджувати
    2) впроваджувати; впроваджуватися; коренитися
    4) викорчовувати (root out, root up)
    III [ruːt] v
    2) ритися, нишпорити, шукати
    IV [ruːt] v; амер.
    ( for) заохочувати, підбадьорювати (оплесками, вигуками); підтримувати ( кого-небудь); бажати успіху ( кому-небудь)

    English-Ukrainian dictionary > root

  • 10 еклектизм

    ЕКЛЕКТИЗМ ( від грецьк. έκλεκτικόζ - той, що вибирає) - 1) Механічне поєднання в одному вченні органічно різнорідних елементів, безпринципне запозичення і змішування суперечливих ідей, засад, оцінок; використовування з тенденційною метою вирваних із контексту фактів, положень, цитат тощо. В історії філософії Е., зазвичай, супроводжує кризові явища в суспільній свідомості. 2) Закономірний спосіб мислення у розвитку пізнання, коли поєднуються елементи знання, що не мають єдиної теоретичної основи і належать до різних, іноді взаємно несумісних концепцій чи теорій. Е. типовий для періодів докорінного зламу і перебудови теорій і виступає або як етап синтезу попереднього пізнавального матеріалу, або як початок диференціації єдиної теоретичної системи. 3) Напрям в античній філософії II ст. до н. е. - II ст. н. е., поява якого зумовлена проникненням у всі філософські вчення скептицизму, який визнавав однакове право всіх філософських вчень на існування і те, що їх окремі положення можуть бути поєднані. Типовим було намагання поєднати стоїцизм із філософськими вченнями Платона й Аристотеля. Засновники філософського Е. - Філон з Ларисси та Антіох Аскалонський (І ст. до н. е.) Ч. ільні представники - Варрон і Ціцерон, з якими пов'язана спроба створити єдину синкретичну римську філософію, систематизувавши та зібравши в енциклопедіях, антологіях, трактатах усі наукові, філософські та інші пізнавальні здобутки минулого. Термін "Е." запровадив Потамон з Александрії (кін. І ст. н. е.), який створив філософську школу і назвав її еклектичною, відібравши з усіх шкіл те, що йому сподобалося.

    Філософський енциклопедичний словник > еклектизм

  • 11 неолібералізм

    НЕОЛІБЕРАЛІЗМ ( від грецьк. νεοζ - новий та лат. liberalis - вільний) - одна з форм існування сучасного лібералізму. Подібно до лібералізму класичного, Н. ставить на меті пошук шляхів і умов, які могли б забезпечити стійкий і динамічний розвиток суспільства, інновативність і креативність соціальних форм Д. ля реалізації цього завдання класичний лібералізм вважав за необхідне всіляко сприяти виокремленню і певній автономізації соціальних сфер (особливо економіки, яка виступала могутньою трансформативною силою у проектах Модерну XVIII - XIX ст.), невтручанню у спонтанний розвиток, який і створює порядок, заснований на свободі. Істотні трансформації, яких зазнали розвинені ліберальні суспільства на рубежі XIX - XX ст. (монополізація економіки, фордизм, державна політика "соціальної амортизації" та ін.), зумовили світоглядні зміни у ліберальній філософії. Філософські розвідки Н. збагачувалися неоліберальною прагматикою, пошуками політики, яка б була адекватною добі світових воєн і революцій, доленосним зрушенням в історичній долі як окремих націй, так і всього людства. Н. доктринальний виразно репрезентований ідеологією "Нового курсу" Рузвельта, кейнсіанством, теорією і практикою "держави загального добробуту" та ін. Якщо класичний лібералізм автономізував і асинхронізував сфери соціального буття задля більшої ефективності суспільного розвитку, то Н. скоріше віддзеркалює тенденцію до більшої злагодженості соціального організму, підпорядковуючи міркування ефективності вимогам соціальної безпеки та вгамовуючи дух соціального експериментування тяжінням до більшої передбачуваності і впорядкованості. Підходи Н. виходять із перфекціоністських установок (можливість і необхідність покращення, вдосконалення умов соціального буття), поміркованого етатизму (визнання ролі держави у гарантуванні і забезпеченні прав людини, створенні і підтриманні необхідних засад функціювання громадянського суспільства, захист правовими й демократичними засобами загальновизнаних цивілізаційних цінностей, активне здійснення на державному рівні науково-технічної і освітянської політики тощо), чіткішого позначення у ліберальній філософії ідей і принципів консенсусу, солідарності і соціального партнерства. Разом з тим Н. продовжує відстоювати докорінні ліберальні цінності розвитку і відкритості змінам, свободи і гідності особистості, соціального плюралізму і толерантності, досягнення певної гармонії між індивідом і спільнотою через посередництво "абсолютизму права" та ін.
    В. Заблоцький

    Філософський енциклопедичний словник > неолібералізм

  • 12 спекулятивне

    СПЕКУЛЯТИВНЕ ( від лат. speculor - спостерігаю, споглядаю) - умоглядне поєднання мислення і споглядання О. б'єкти свідомості людини даються у спогляданні. Оскільки існують об'єкти чуттєві і надчуттєві, то і споглядання має дві відповідні форми. З одного боку, це - чуттєве споглядання, яке доводить до свідомості чуттєвий світ. З другого - сприйняття свідомістю об'єктів абстрактних, загальних, що становлять зміст понять, категорій, ідей, потребує іншої форми споглядання, яка розроблялася в історії думки у вигляді інтелектуального споглядання, інтуїції. Багато філософів Античності, Середньовіччя і Нового часу таким чином намагалися визначити специфіку філософського знання, відрізняти його від буденного чи спеціально наукового знання. Для Канта С. - це пізнання чистим розумом або мисленням без допомоги відчуттів. Вся діалектика Канта, його вчення про паралогізми, антиномії та ідеал чистого розуму є критикою такого знання. Пізнання одним розумом він вважає неможливим, але й не заперечує синтетичної функції розуму, якщо вона обмежується досвідом. Теоретичною підставою погляду Канта була думка, що мислення і споглядання абсолютно несумісні, що не може бути інтелектуального споглядання, а може бути лише чуттєве. Для Канта поняття, категорії мислення - це пусті форми, зміст, який і є предметом споглядання, - поставляють чуття. На відміну од Канта, у Фіхте і Шеллінга інтелектуальне споглядання є основним способом осягнення філософських об'єктів. Гегель по-іншому тлумачив С., ніж Кант: воно - один із видів мислення: на відміну від розсудкового (розмежовує визначеності і протилежності) і негативно-діалектичного (здійснює іманентний перехід визначеностей у свою протилежність), С., або позитивно-розумне, осягає єдність визначень у їх протилежності. На відміну від релятивізму - негативної діалектики, Гегель вважав, що діалектика приводить до певного результату, оскільки поняття мають позитивний зміст, а отже, і заперечення їх - не просте відкидання, а інше позитивне поняття. В цьому докорінна відмінність від Канта: поняття у Гегеля не пусті форми мислення, а змістовні О. тже, мислення повинно бути поєднане з абстрактним спогляданням, щоб суб'єкт сприйняв зміст поняття. Але таке інтелектуальне споглядання Гегель категорично заперечує. С. є атрибутом чистого мислення, тоді як воно - поєднання мислення з загальним спогляданням. Без споглядання об'єкт мислення не може бути даний свідомості суб'єкта і пізнаний. Саме поняття умоглядного С. двоїсте, як видно із структури слова. Іноді Гегель ототожнював чисте споглядання і чисте мислення, але при цьому перше зникало, втрачало специфіку. В післягегелевській філософії існування С. заперечувалося - у Фоєрбаха, Конто, в марксизмі. Підстав для такого заперечення кілька. По-перше, С. доволі часто абсолютизувалося, що згодом надало терміну "С." негативного значення, як і однойменній операції в торговій діяльності Д. ругою підставою була слабка емпірична і методологічна база філософського і спеціально-наукового знання. Внаслідок цього багато понять формувалися з перевагою мислення над чуттєвими даними, поставали згодом як штучні конструкції, далекі від реальної дійсності В. ідкидається С. і тому, що в традиційній філософії воно було способом осягнення таких реальностей, як Бог, світовий розум, платонівські ідеї тощо.
    М. Булатов

    Філософський енциклопедичний словник > спекулятивне

См. также в других словарях:

  • перетворення — (докорінна зміна), метаморфоза; трансформація (виду, форми, властивостей тощо) …   Словник синонімів української мови

  • зміна — 1) (про стан, рух, ознаку, властивість тощо перехід, перетворення чого н. у щось якісно інше), переміна, відміна; пертурбація (різка / несподівана зміна); переворот, поворот, злам, перелом (різка, докорінна зміна); переінакшення (шляхом переробки …   Словник синонімів української мови

  • генеральний — а, е. 1) Найважливіший, основний, провідний. || Який очолює що небудь у найвищих колах; головний. || Найвищий (у складі звань вищої адміністрації на Україні в 17 18 ст.). •• Генера/льна старши/на вища адміністрація в Україні під час визвольної… …   Український тлумачний словник

  • обертатися — а/юся, а/єшся, недок., оберну/тися, оберну/ся, обе/рнешся, док. 1) Повертатися в певний бік, певним боком; розташовуватися, надаючи собі певного положення щодо кого , чого небудь. || Повертатися, відвертатися в інший, протилежний бік. || до кого… …   Український тлумачний словник

  • ґрунтовний — 1) (якому властива повнота, глибина), глибокий, повний, вичерпний, широкий, розширений, розгорнутий, розгорнений, поглиблений; докладний, ретельний, детальний, деталізований, скрупульозний (який здійснюється з урахуванням усіх деталей);… …   Словник синонімів української мови

  • корінний — 1) (про людність певної місцини, представників певного середовища тощо), споконвічний, постійний, одвічний, тубільний, автохтонний, місцевий, тутешній 2) (що стосується основ чого н.), істотний, головний, основний, кардинальний, докорінний …   Словник синонімів української мови

  • переломний — (який означає зміну в ході якогось процесу, у розвиткові чогось тощо), зламний; поворотний (який докорінно змінює щось); критичний (спричинений загостренням ситуації) …   Словник синонімів української мови

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»